Кам'янсько-Дніпровська міська рада
Василівського району Запорізької області

КОРИСНА ІНФОРМАЦІЯ ВІД ПОДАТКОВОЇ

Як виправити помилки ФОПу у звітності з єдиного податку?

У разі самостійного виправлення інформації, відображеної у розділі I "Загальні показники підприємницької діяльності" Декларації за попередній звітний (податковий) період ФОПи - платники єдиного податку першої-третьої груп можуть подати Декларацію за такий самий звітний період:
- до закінчення граничного строку подання Декларації - з типом "Звітна нова", заповнюючи повторно всі показники, зазначені у попередньо поданій Декларації, яка уточнюється;
- після закінчення граничного строку подання Декларації - з типом "Уточнююча", заповнюючи повторно всі показники зазначені у попередньо поданій Декларації, яка уточнюється.
При цьому, при поданні Декларації з типом "Уточнююча" показник рядка 14 "Загальна сума єдиного податку, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду" переноситься у рядки 15 "Сума єдиного податку, яка підлягала перерахуванню до бюджету, за даними звітного (податкового) періоду, в якому виявлена помилка" та 16 "Уточнена сума податкових зобов'язань за звітний (податковий) період, у якому виявлена помилка".
Обмежень щодо кількості поданих уточнюючих Декларацій ПКУ не встановлено.
Кожна подана уточнююча Декларація уточнює показники попередньо поданих Декларацій.

Яким чином громадянин України може через свої релігійні переконання відмовиться від РНОКПП?

Відповідно до пункту 1 розділу VIІI Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб – платників податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.09.2017 № 822, фізична особа, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, зобов’язана особисто подати до відповідного контролюючого органу Повідомлення фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків за формою № 1П (додаток 8 до Положення № 822), яке є водночас заявою для обліку в окремому реєстрі Державного реєстру фізичних осіб – платників податків, та пред’явити паспорт або документ, на підставі якого оформлюється паспорт вперше. У разі зміни прізвища, імені чи по батькові особа, крім паспорта, пред’являє свідоцтво про шлюб (за наявності), свідоцтво про розірвання шлюбу (за наявності), свідоцтво про зміну імені (за наявності).
Облік осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган, ведеться в окремому реєстрі ДРФО за прізвищем, ім’ям, по батькові (за наявності), серією (за наявності) та номером паспорта. До паспортів зазначених осіб вноситься відмітка, яка свідчить про наявність права здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта (пункт 2 розділу VIІI Положення № 822).
Фізична особа подає Повідомлення за ф. № 1П до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу (пункт 3 розділу VIІI Положення № 822).
Для заповнення Повідомлення за ф. № 1П використовуються дані паспорта та інших документів, які подаються у разі зміни паспортних даних або оформлення паспорта вперше.
У разі виявлення недостовірних даних або помилок у поданому Повідомленні за ф. № 1П щодо внесення серії (за наявності) та номера паспорта, прізвища, імені, по батькові, дати чи місця народження, задекларованого (зареєстрованого) місця проживання (перебування) тощо фізичній особі може бути відмовлено у реєстрації та повідомлено про необхідність подання нової заяви для обліку в окремому реєстрі ДРФО (пункт 4 розділу VIІI Положення № 822).
Після приймання Повідомлення за ф. № 1П контролюючим органом здійснюється перевірка щодо наявності реєстрації фізичної особи у ДРФО за реєстраційним номером облікової картки платника податків або в окремому реєстрі ДРФО – за серією (за наявності) та номером паспорта (пункт 5 розділу VIІI Положення № 822).
Пунктом 6 розділу VIІI Положення № 822 визначено, що процедура перевірки щодо можливості внесення відмітки до паспорта здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання до контролюючого органу Повідомлення за ф. № 1П.
За результатами такої перевірки повідомлення-підтвердження щодо можливості внесення відмітки до паспорта надсилається до відповідного контролюючого органу.
Якщо встановлено, що фізична особа, яка подала Повідомлення за ф. № 1П, обліковується в окремому реєстрі за іншими серією (за наявності) та номером паспорта, до відповідного контролюючого органу замість повідомлення-підтвердження надсилається відмова у повторній реєстрації в окремому реєстрі.
У такому разі контролюючий орган інформує фізичну особу про необхідність внесення змін до окремого реєстру ДРФО порядку, визначеному розділом IX Положення № 822.
Після отримання підтвердження щодо можливості внесення відмітки за зверненням фізичної особи особисто, відповідний контролюючий орган вносить до паспорта у формі книжечки відмітку про право здійснювати будь-які платежі за серією (за наявності) та номером паспорта, форму якої наведено в додатку 9 до Положення № 822 (пункт 7 розділу VIІI Положення № 822).
Після внесення до паспорта відмітки відповідний контролюючий орган формує та надсилає до Державної податкової служби повідомлення щодо дати внесення до паспорта такої відмітки (із зазначенням серії (за наявності) та номера паспорта) для взяття особи на облік в окремому реєстрі ДРФО. Датою взяття на облік в окремому реєстрі ДРФО вважається дата внесення відмітки до паспорта.
ДПС у разі надходження такого повідомлення вносить до окремого реєстру ДРФО запис із зазначенням дати внесення відмітки та дати внесення запису до ДРФО (пункт 8 розділу VIІI Положення № 822).

Чи нараховується МПЗ за земельні ділянки, що розташовані на територіях, на яких ведуться бойові дії або на територіях, тимчасово окупованих?

06 травня 2023 року набув чинності Закон України від 11 квітня 2023 року № 3050-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо звільнення від сплати екологічного податку, плати за землю та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за знищене чи пошкоджене нерухоме майно».
Згідно з Законом № 3050 перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.
Постанова Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року № 1364 визначає деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією. Зокрема, пунктом 1 Постанови № 1364 визначається орган виконавчої влади (Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій), якому делегуються повноваження щодо затвердження Переліку територій, а також визначаються складові Переліку територій, вимоги до формату територій, за якими ці території відображаються у Переліку, та затверджена форма Переліку територій.
У зв’язку з цим Перелік територій, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за № 1668/39004, може застосовуватися при визначенні особливостей справляння податків і зборів на відповідних територіях, визначених Податковим кодексом України.
Законом № 3050 пункт 38 прим. 1.2 статті 38 прим. 1 ПКУ доповнено абзацами сьомим та восьмим, згідно з якими встановлено, що мінімальне податкове зобов’язання (МПЗ) не визначається для земельних ділянок, земельних часток (паїв), за які не нараховувалися та не сплачувалися плата за землю або єдиний податок четвертої групи, що перебувають у консервації, або забруднені вибухонебезпечними предметами, або щодо яких прийнято рішення про надання податкових пільг зі сплати місцевих податків та/або зборів на підставі заяв платників податків про визнання земельних ділянок непридатними для використання у зв’язку з потенційною загрозою їх забруднення вибухонебезпечними предметами.
МПЗ для таких земельних ділянок не визначається за період, за який не визначається плата за землю або єдиний податок четвертої групи.
При визначенні МПЗ слід враховувати, що відповідно до підпункту 14.1.114 прим. 2 пункту 14.1 статті 14 ПКУ МПЗ – мінімальна величина податкового зобов’язання із сплати податків, зборів, платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, пов’язаних з виробництвом та реалізацією власної сільськогосподарської продукції та/або з власністю та/або користуванням (орендою, суборендою, емфітевзисом, постійним користуванням) земельними ділянками, віднесеними до сільськогосподарських угідь, розрахована відповідно до ПКУ. Сума МПЗ, визначених щодо кожної із земельних ділянок, право користування якими належить одній юридичній або фізичній особі, у тому числі фізичній особі – підприємцю, є загальним МПЗ.
Відповідно до змін, внесених Законом № 3050 та Законом України від 30 червня 2023 року № 3219-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану» до підпункту 69.15 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, зокрема, передбачено, що не нараховується та не сплачується загальне МПЗ за земельні ділянки, земельні частки (паї), що розташовані на територіях активних бойових дій або на тимчасово окупованих російською федерацією територіях України:
за 2022 рік – у частині земельних ділянок, земельних часток (паїв), що перебувають у власності чи користуванні фізичних осіб.
Сума МПЗ за земельні ділянки (земельні частки (паї)), визначені підпунктом 69.15 пункту 69 підрозділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ, визначається пропорційно кількості місяців, коли такі земельні ділянки (земельні частки (паї)) підлягали оподаткуванню, зокрема, платою за землю.
Норми, визначені абзацами сьомим і восьмим пункту 38 прим. 1.2 статті 38 прим. 1 ПКУ, застосовуються до податкових (звітних) періодів починаючи з 01 січня 2023 року.
Перелік територій визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Застосування резервного РРО при роздрібній торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним

Суб’єкт господарювання при роздрібній торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може використовувати резервний РРО на період виходу з ладу основного РРО.
Відповідно до статті 3 Закону України від 06.07.1995 № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» суб’єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції, зокрема, зобов'язані:
проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні РРО зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1 статті 3 Закону № 265).
Відповідно до статті 5 Закону № 265 на період виходу з ладу РРО та здійснення його ремонту або у разі тимчасового, не більше 7 робочих днів, відключення електроенергії проведення розрахункових операцій здійснюється з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки або із застосуванням належним чином зареєстрованого резервного РРО.
Порядок реєстрації та застосування РРО, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.07.2016 № 918/29048.
Згідно з пунктом 20 глави 2 розділу ІІ Порядку реєстрація резервного РРО проводиться в такому самому порядку, як і реєстрація основного РРО.
Відповідно до статті 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин), тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб’єктами господарювання (у тому числі іноземними суб’єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
У заяві про видачу ліцензії та у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним суб'єктом господарювання зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій.
Отже, оскільки у додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним суб’єктом господарювання вказується перелік РРО, то у разі застосування резервного РР такому суб’єкту господарювання необхідно забезпечити відповідність даних щодо зареєстрованих РРО (у т.ч.резервного), даним щодо РРО, зазначеним у додатках до відповідних ліцензій.

Чи застосовується пільга при нарахуванні податку на нерухоме майно до нерухомості, яка зазначена як місце здійснення діяльності ФОП, але не використовується ним у господарській діяльності?

Якщо фізичні особи є власниками об’єктів житлової нерухомості, про що зазначається у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань, але фактично не здійснюють підприємницьку діяльність за місцем податкової адреси (місцем реєстрації), то при нарахуванні податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, до таких об’єктів житлової нерухомості пільга застосовується.
При, цьому загальна площа такого об’єкта враховується при обчисленні (розрахунок сумарної загальної площі, визначення питомої ваги) бази оподаткування об’єктів житлової нерухомості, у тому числі їх часток, які перебувають у власності такої фізичної особи.
Підпунктом 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПКУ передбачено пільги із сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, у вигляді зменшення бази оподаткування на об’єкт/об’єкти житлової нерухомості, в тому числі їх частки, що перебувають у власності фізичної особи платника податку.
Порядок надання пільг сільськими, селищними, міськими радами встановлено підпунктом 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПКУ.
Згідно з абзацом третім підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПКУ пільги з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 пункту 266.4 статті 266 ПКУ для фізичних осіб не застосовуються до об’єкта/об’єктів оподаткування, що використовуються їх власниками з метою одержання доходів (здаються в оренду, лізинг, позичку, використовуються у підприємницькій діяльності).
Обчислення суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку (підпункт 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПКУ).
Пунктом 63.3 статті 63 ПКУ визначено, що платники податків з метою проведення податкового контролю підлягають реєстрації або взяттю на облік у контролюючих органах за місцезнаходженням юридичних осіб, відокремлених підрозділів юридичних осіб, місцем проживання особи (основне місце обліку), а також за місцем розташування (реєстрації) їх підрозділів, рухомого та нерухомого майна, об’єктів оподаткування або об’єктів, які пов’язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).