Кам'янсько-Дніпровська міська рада
Василівського району Запорізької області

ПСИХОЛОГІЧНА ПІДТРИМКА ДИТИНИ В УМОВАХ ВІЙНИ

Війна — це завжди страх та невизначеність. На жаль, у ці часи діти нарівні з дорослими переживають жахи війни та можуть стати свідками разючих ситуацій.

Найкращий захист для вашої дитини – дати їй відчуття підтримки й захищеності. Ви сильне плече для дитини, об яке вона може обпертися. Втім, для себе ви також опора. Та опора повинна мати сили. Тож не забувайте добре харчуватись, займайтесь спортом, навіть п’ятихвилинна руханка зменшує тривожність. Попри все мрійте, розуміння майбутнього дає варіанти, як рухатись далі, мрії зігрівають й допомагають відволікатись. Не бійтесь говорити про свої емоції. Діти чітко зчитують ваш стан, тож будьте їм прикладом, щастя й усмішки важливі під час війни, а також щирість.

Поради щодо психологічної підтримки дитини:

• Обіймайте, пояснюйте, відволікайте — це основні способи підтримати дитину. Пам’ятайте головне правило: спокійні батьки — спокійні діти.
• Не забувайте піклуватися про себе: сон, їжа та спілкування важливі.
• Якщо ви плачете разом із дитиною, не треба казати, що мамі чи тату щось потрапило в око. Вам потрібно пояснювати свою поведінку відповідно віку дитини. Скажіть: «Мені сумно, я засмучена. Мамі треба зараз трохи посумувати. Якщо хочеш, обійми мене. Якщо ні, іди пограй». Дитині необхідно розуміти, що в мама і тата бувають різні емоції, і це нормально.
• Не сваріть і не соромте дитину за її переляк. Страх — природне і нормальне почуття, частина інстинктивної програми самозбереження. Він не піддається контролю у дітей, проявляється на фізичному рівні.
• Якщо ви побачили, що дитина сильно налякана, заспокоюйте, міцно-міцно обіймайте, зігрівайте своїм тілом, гладьте по спинці — це допомагає зняти напругу.
• Нехай дитина плаче, якщо їй це потрібно. Не зупиняйте, не заговорюйте, дайте виплакатися, просто будьте поруч і показуйте свою любов.
• Розповідайте дитині про свої почуття і страхи: “Мені теж було страшно”. Дозвольте собі й дитині боятися — не намагайтеся переконати її в тому, що насправді вона не боїться, що у неї не було приводу боятися, або в тому, що насправді все це не страшно.
• Запропонуйте намалювати свій страх або те, що злякало, — це допоможе впоратися з емоціями.

 

Пам’ятайте, дитина не народжується з умінням керувати своїми почуттями та емоціями. Та й не всім дорослим це добре вдається. Тому головне завдання — допомогти дитині в цьому.

✍️ Матеріал підготовлено відділом охорони здоров’я та соціальної сфери виконавчого комітету Кам'янсько-Дніпровської міської ради