Новини
КУЛЬТУРНИЙ БЛОК. ЧАСТИНА 7. ІВАНІВСЬКІ ТА ВОДЯНСЬКІ КУЧУГУРИ
🍃 Від села Балки до міста Кам’янка-Дніпровська на лівому березі Каховського водосховища виділяється довга і широка Надзаплавна дніпровська тераса, відома під назвою «Каменський под». Ось на ній, саме між селами Іванівка і Водяне, розташовані масиви піщаних пагорбів, що схожі на дюни, які називають «Іванівські та Водянські кучугури», що займають площу в 30 га.
🏕Іванівські та Водянські кучугури - це горбиста місцевість на березі старого річища Дніпра, де зараз міститься ЗАЕС. Кучугури омивалися рукавом Дніпра, який під час будівництва станції спрямували в ставок-охолоджувач.
❓Як же утворилися ці піщані схили в нашій степовій місцевості? Високі схили з’явилися ще в льодовиковий період. Саме рух льодовика залишив після себе такі форми рельєфу. А тала вода нанесла багато піску, глини та щебеню. Так утворилися високі горби і дюни на річкових терасах. Та це не була пустеля. Біля підніжжя кучугур текла річка Конка. Місцевість заростала непролазними очеретами та верболозами. Було тут чимало озерець і боліт. Усе це створювало густі плавні.
🤷♂️ Куди ж поділися кучугури? У 1970 році почали будувати Запорізьку ДРЕС. Спершу заснували робітниче селище, яке лише через два роки назвали Енергодаром. Пагорби частково зрівняли й забудували. А щоб пилові бурі не засипали все навкруги, насадили хвойні дерева. 📖 У мемуарах керівник будівництва Енергодара та Запорізької атомної станції Рем Хенох описує все так: «Кучугури являли собою піщані пагорби заввишки до 20 метрів. Лісники багато років намагалися засадити їх саджанцями сосни. Але вітри рухали пісок і деревця не встигали укорінитися. Один з ентузіастів розробив спеціальну методику висадки дерев у глибокі траншеї. У цьому випадку основний корінець саджанця ріс швидше, ніж висихала волога навколо нього, й сосни починали приживатися».
✍️ Історичний екскурс підготовлено відділом культури та туризму виконавчого комітету Кам’янсько-Дніпровської міської ради
Четвер, 27 Червня 2024 14:50 | Переглядів: 284
