Новини
ЯКИМ БУВ ВЕЛИКИЙ ЛУГ ДО СТВОРЕННЯ КАХОВСЬКОГО ВОДОСХОВИЩА, ВОДИ ЯКОГО ЗАТОПИЛИ ЦЮ УНІКАЛЬНУ ТЕРИТОРІЮ?
За радянських часів свідчення про Великий Луг було буквально стерте з людської пам’яті. Страшна трагедія Запорізьких земель, що сталась у 50-х роках ХХ сторіччя - створення штучного моря - так званого Каховського водосховища, фактично знищила найродючіші землі, луги, ліси, річки, озера, де усе було наповнено рибою і звіром, це був справжній Едем за Дніпровськими порогами. Під водами «Каховського моря» поховали понад 250 000 га: дніпровські плавні, залишки Січей і давніх курганів, десятки сіл, ліси, болота, заплавні острови, де вирощували городину на родючих ґрунтах. Попередньо вирубали й вивезли могутні дерева, а безліч тварин загинуло, так і не встигши втекти від повені. Великий Луг – це історична назва місцевості у Дніпровських плавнях, яка вважається колискою запорізького козацтва. «Ой Січ – мати, ой Січ - мати! А Великий Луг - батько! Ой що в лузі заробити, те у Січі пропити» - уривок із давньої козацької пісні дуже влучно пояснює, як дивилися козаки на Великий Луг і за що для себе мали. Вони називали його батьком, себто тим, хто давав їм життя.
Великий Луг являв собою переплетення річок та їх численних приток, порослих очеретами озер і боліт, луків, заплавних лісів і чагарників, подекуди високі піщані кучугури. Цей ландшафт дуже відрізнявся від сусіднього степу. Тут було багато дерев як на правому, так і на лівому березі Дніпра. Великий Луг тягнувся на понад 100 км зі сходу на захід, на 20–25 км із півночі на південь, від сучасної Хортиці і до села Бабиного, що на Херсонщині.
Тисячі озер, стариць, струмків, островів, кіс, заток, лиманів, а серед них величаво котив свої води Дніпро. Паралельно Дніпру, дотримуючись лівобережжя, бігла на південь річка Конська (Конка). Яскраво-блакитну до синяви воду Конської неможливо було сплутати з Дніпровською - жовтувато-блакитною. На всьому шляху крізь Великий луг, коли Конська кілька разів виходила з Дніпра, з'єднувалися тільки річища двох річок, але не їх води.
Щороку у весняну повінь, Великий Луг, окрім підвищень, заливався водою. Після повені на ґрунті лишався шар надзвичайно родючого намулу. Великий Луг був укритий лісом, буйнотрав’ям, високими очеретами, порізаний протоками, озерами, лиманами. Щовесни сюди йшла на нерест риба. Неважко було досхочу ловити рибу не тільки сіткою та іншим причандаллям, а навіть захожій людині голими руками. Було її так багато, що, як писали в XVI ст., «встромиш у воду списа — він стоїть у товщі риби». У річках Великого Лугу ловилися велетенські білуги, соми, осетри, севрюги, чечуга, коропи, щуки, судаки, лящі, карасі, окуні, лини, вугри, тарань, сила-силенна раків.
Величезні дубові гаї, масиви вікових верб, диких груш, береста. Соковита трава - до поясу. Людина, опинившись одна в плавнях, могла прогодуватися як влітку, так і взимку. Ягоди ожини, глоду, шипшини, терну і кизилу не втрачали своїх поживних властивостей навіть в люті морози. Знавець і співак Великого Лугу Андріан Кащенко (1857 - 1922) писав: «Дуже часто, переходячи ліси, мені доводилось бачити озера. На їхніх берегах здебільшого шуміли очерети й осока, з яких мов чабани з-поміж отари овець, маячили високі верби, купаючи свої гнучкі віти у воді. Де траплялися піскуваті галявини, то вони були вкриті непрохідними шелюгами лоз; вогкі ж безлісі місця заростали осокою аршинів у три заввишки та очеретами до трьох сажнів. Величезні срібно-руді китиці комишу хвилювались, як море, поверх того моря красувалися чорногруді, м’які, мов боброве хутро, султани».
Зі звірів у Великому Лузі водилися вовки, вепри, олені, дикі кози (сайгаки), лисиці, дикі свині, дикі коти, зайці, борсуки, горностаї, бобри, куниці, тарпани (дикі коні).
Особливо привільно жилося у Великому Лузі птаству, гніздились там морські чайки, лебеді, гуси, баклани, качки, журавлі, лелеки, чаплі, кулики, горлиці, зозулі, тетереви, одуди, сороки, стрижі, солов’ї, чижі, соколи, яструби, шуліки, велетні орли, у дуплах дерев роїлися бджоли. Вони давали стільки меду, що на Січі його вживали щодня як приправу до соломахи й вивозили на продаж. Усе Військо Запорозьке харчувалося на Січі рибою й дичиною з Великого Лугу, причому про запаси їжі для себе мав дбати кожен курінь, а, щоб козаки не збивалися гуртом до наймиліших їм урочищ, і користувалися Лугом усі однаково, то на Січі, в день Нового року, курінні отамани тягли жеребки, кому де ловити рибу й полювати.
Але найголовніше – це місце було одним з осередків козацтва, символом свободи запорожців. На Великому Лузі у XVI–XVIII століттях стояли шість із восьми Запорозьких Січей. Січі посеред Великого Лугу виникли не просто так. Луги, плавні, плавневі ліси, безліч річечок, озерець тощо були готовою природньою фортецею та ідеальним укриттям для козаків, які чудово знали місцевість і почували себе у безпеці. Татари-степовики завжди оминали майже непрохідний для їхньої кінноти Великий Луг. Як свою базу Луг використовували видатні українські козацькі лідери Сірко, Вишневецький, Сагайдачний, Дорошенко, Хмельницький та багато інших.
✍ Матеріал підготовлено відділом культури та туризму виконавчого комітету Кам’янсько-Дніпровської міської ради
Четвер, 13 Червня 2024 14:49 | Переглядів: 255
