Офіційний сайт Кам’янсько–Дніпровської міської ради Василівського району Запорізької області

Розділи

Корисні посилання

Календар

« Грудень 2024 »
Пн   2 9 16 23 30
Вт   3 10 17 24 31
Ср   4 11 18 25  
Чт   5 12 19 26  
Пт   6 13 20 27  
Сб   7 14 21 28  
Нд 1 8 15 22 29  

Пошук

Новини

ДОЛІ УКРАЇНЦІВ: ПАМ’ЯТАТИ, НЕ МОЖНА ЗАБУТИ… (частина 5)

👉ЖІНКИ… ЖІНОЧІ ДОЛІ…ЖИТТЯ НЕ РОБИТЬ ВИЙНЯТКІВ
Равенсбрюк — спеціальний жіночий концтабір, серед в’язнів якого було чимало українок.
Аушвіц, Майданек, Бухенвальд також мали жіночі відділення.
Сюди вели різні шляхи: остарбайтерки-втікачки, військовополонені — медсестри, зв’язківки, снайперки; учасниці антинацистського спротиву — як з радянського боку, так і націоналістки. Ув’язнювали й членів сімей.
Каторжна праця, голод і хвороби, знущання наглядачів, насилля, в тому числі сексуальне, медичні експерименти...
👉У Равенсбрюку на бранках випробовували медпрепарати, тренувалися у пересадці нервів і кісток. В Аушвіці проводили псевдоексперименти щодо спадковості та народжуваності.

АНАСТАСІЯ ГУЛЕЙ
     Серед білого дня прямісінько через кордон між Генерал-Губернаторством і Третім Райхом стрімголов бігли півдесятка дівчат. Селяни відірвалися від звичних справ: вартовий саме проходив спиною до гурту.
     Ініціаторкою спринту наввипередки зі смертю була 17-річна Анастасія Гулей з Полтавщини. Незадовго до того її привезли працювати на будівництві залізниці у Кенігсхютте (сучасний Хожув, Польща). Анастасія вирішила тікати: «Ну як, три брати на фронті, а я буду німцям залізну дорогу будувати?».
     Але вже біля Ряшева Анастасію і її подруг затримали. 8 серпня 1943 року їй витатуювали номер 61369. Аушвіц.
«Що найстрашніше було? Натовпи людей, які йшли у крематорії. Щоденні потоки! Смиренних, мирних людей. Йдуть і йдуть. Боже мій, як же їх шкода було!
     Як цих діток шкода було: йде, лялечку несе, той м’ячиком підкидує, ну, дитинка же. І мати його за ручку веде. Чи дідусь, бабуся. І вони туди йдуть. Оце було страшно. І ти теж туди підеш...»
     Коли танк гвардії старшини Ігоря Побірченка таранив огорожу фабрики смерті, Анастасію везли у товарняку назустріч іншому концтабору — Берген-Бельзен. Позаду були дві доби пішки по снігу й морозу.
     Через роки жінка згадувала: «Я так танцювала колись до Освенциму – землі не торкалась. А потім я на танці не ходила вже».
     Після війни здобула освіту, зараз живе у Києві. Голова Української організації борців антифашистського опору (колишніх політичних в’язнів фашистських концтаборів).



Вівторок, 26 Жовтня 2021 08:22 | Переглядів: 176