Кам'янсько-Дніпровська міська рада
Василівського району Запорізької області

КУЛЬТУРНИЙ БЛОК. ЧАСТИНА 13. УКРАЇНСЬКА ХАТА – ТРАДИЦІЇ ТА ОБРЯДИ

🙌 У національній свідомості українця хата є не просто місцем для проживання, а своїм, рідним, власним куточком. Це перетворює хату із звичайного житла на символ, що з давніх-давен має важливе місце у свідомості українського народу.

❓Що собою уявляє українська хата? Це затишна оселя, зазвичай побілена зовні за зсередини, покрита солом’яним дахом, часто зовні прикрашена візерунками та розписом, багато оздоблена текстильними виробами зсередини.

🍀🏡Зовні українська хата виглядала так, щоб підкреслювати смаки господаря, його характер та особливості. Але з другого боку хата мала відображати і унікальність та неповторність місця, де була розташована, тої землі, що була для неї та її власника рідною.

🎨Традиції хати уособлюють творчий хист українського народу, його бачення світу, його досвіду, художнього та естетичного смаку.

🏗 Початок будівництва нової хати українці здавна супроводжували цілою низкою ритуалів та обрядів. Особливо важливим було правильно обрати місце для нової хати – адже решта всього залежала саме від цього фактору.

🌎 Коли господарі обирали місце для хати, мусили враховувати безліч факторів. Це і боротьба зі стихійними силами природи, наміри задобрити землю та природу, і бажання зробити хату надійним та безпечним осередком. Все це глибоко відбилось в архаїчних віруваннях, обрядах, звичаях, які були пов’язані з процесом вибору місця для будівництва, часом, коли повинна була закладатись основа хати, коли і як закінчували будівництво, а також як переходили в новий дім.
Існували заборони щодо розміщення нової будови. Наприклад, не можна було будуватись на теренах, на яких раніше проходила дорога, де когось раніше вбили або покалічили, де стояв будинок, що спалила блискавка. Нечистим місцем, тобто непридатним для будування, вважалось також те місце, де, як казали люди, бачили упиря.

🔺Придатними для будівництва хати, так званими щасливими місцями, були такі, де могла лягти худоба, де проходили шляхи мурашок – це вважалось за символ родючості. Коли шукали такі місця, інколи звертались до ворожби, або самостійно вели такі пошуки, щоб бути впевненими у вірному місцеположенні нової хати.

🐄 Жителі Лівобережної України, щоб визначити правильне місце для будівництва, виганяли худобу і чекали, поки вона нагуляється та ляже. Як тільки худоба починала жувати свою жуйку, спокійно вклавшись, це місце і позначали як добре для майбутнього будівництва.

🌾 Якщо було бажання ворожити, то найпростішим способом був такий: визначалось місце для будинку, по його кутах майбутній господар сипав під вечір чотири невеличкі купки зерна. Зранку він їх перевіряв, і якщо зерно було незайманим, то місце вважалось щасливим. Замість зерна можна було використовувати хліб.

📅 Дуже велике значення для щасливої новобудови мав також час її закладання. Зазвичай найкращими днями для цього були весняні та літні. Якщо закласти хату на новий місяць, то в хаті буде завжди достаток. Серед тижня найбільш сприятливими днями вважались вівторок, четвер, п’ятниця і субота.
Наші предки ще здавна боялись злих духів, вони були не менш шкідливі та небезпечні, ніж матеріальні вороги чи хижі звірі.

🕸🌖Тому кожний українець намагався захистити своє житло як тільки міг. Його укріплювали, роблячи з нього фортецю, або «охрамовували». Слово «храм» займає місце поруч зі словом «схрон», «Хороми», тобто це вказує на сакральність споруди з погляду свідомості XIII-XVII ст. Хати наповнювали оберегами, магічними знаками та предметами. Велику роль відігравало спеціальне оформлення інтер’єру житла. Візерунками оздоблювались отвори – вікна, комин, двері, адже саме вони могли пропустити нечисту силу. Таким чином вся хата ставала магічно-практичним оберегом, в якому кожна річ мала свою вартість та значення. І вся хата перетворювалась на осередок добробуту, схованку затишку, щастя та безпеки.

🏍 У різні часи Україну відвідували різні мандрівники, і в їх повідомленнях можна знайти безліч цікавих описів. Наприклад, в описі шведського посла К. Гільдебранта, який подорожував Україною у 1656-1657 роках, говориться:
«в хаті стояла дуже велика піч, на ній пекли чи варили, а зверху на овечих шкурах спали діти. Господар з господинею спали на тапчані, що трохи підіймався над рівнем підлоги. Хати в Україні майже всюди побілені. Такі білі стіни дуже добре поєднуються з дахом – зазвичай солом’яним сірим чи дерев’яним. Побілені хати були і всередині, крім того, охайно розмальовані глиною (причому кольоровою), скрізь були витинанки, квітки, висушені трави, що надавали хаті аромату та колориту».

Йоган Ґеорг Коль, німецький географ, подорожуючи Україною в 1838 році, зауважував, що українці мешкають в чистих доглянутих хатах, що наче всміхаються до людини. Якщо голландці перед кожною неділею миють свої хати, то українці ще двічі на місяць білять їх. Тож їхні хати виглядають схожими на чисте свіжовибілене полотно.

🌸🏠 Українська хата була архітектурним об’єктом, а також виконувала функцію естетичну та символічну, знакову. 💰По ній можна було, наприклад, визначити рівень достатку, багатства та й взагалі уподобання її господаря. Якщо хата була розташована зручно, це також вказувало на те, що господар цінує та поважає народні звичаї, ритуали та обряди. Якщо у хати була чисто підведена призьба, чисті акуратні вікна та стіни – це говорило про наявність у хаті доброї охайної ґаздині.

✍️ Матеріал підготовлено відділом культури та туризму виконавчого комітету Кам’янсько-Дніпровської міської ради