Новини
ПАТРОНАТ – ЦЕ ПРО ЛЮБОВ, ТУРБОТУ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ👨👩👦
Саме так каже патронатна вихователька Юлія Тарасенко, яка вже 5 років працює в Обухівській громаді на Київщині.
Юлія – мама трьох синів. У 2014-му році вона з чоловіком переїхала до Обухова з Луганська.
💬«Колись ми мріяли усиновити дитину, але через війну втратили роботу, будинок і фінансових можливостей вже не було. Я побачила, що можна допомогти іншим шляхом: мати оплачувану роботу та допомагати дітям, які опинилися в складних життєвих обставинах. Чоловік мене підтримав».
Патронатна сім’я стала першою у своїй громаді. Спочатку були складнощі, але родина та місцеві соціальні служби з усім впоралися.
Юлія зізнається: практично кожен випадок патронату над дитиною здається їй найскладнішим. Наприклад, зараз у неї 2-річний хлопчик, який у такому віці не розмовляв, не ходив, не відгукувався на своє ім’я.
💬«Ми звернулися до невролога, а він каже: допоможе тільки любов. Тобто фізіологічних причин такого стану не було діагностовано. Наразі бачимо, що це була просто занедбаність», – поділилася патронатна вихователька. А за 3 місяці роботи побачила значний прогрес: дитина знає своє ім’я, використовує жести, йде на ручки, каже перші слова.
Патронат – це командна робота, наголошує Юлія. Адже вихователь теж потребує підтримки та супроводу. Юлія знає, що з усіма своїми переживаннями вона може звернутися у службу і там їй точно допоможуть🫂
Громадам, які лише створюватимуть патронат, Юлія рекомендує підбирати перші випадки нескладні та нетривалі. Щоб вихователь міг впоратися і щоб не прикипів до дитини. Адже патронатна вихователька це не мама. Про це варто постійно пам'ятати самим і озвучувати це дітям👧
Після патронату вони мають повертатися у біологічні родини або стати частиною нової люблячої сім’ї. З 15-х дітей, що перебували у Юлії, п’ятеро – всиновлені, а 10 повернулися у свої родини👨👩👧👦
Вівторок, 19 Грудня 2023 11:25 | Переглядів: 312
