Новини
ДОЛІ УКРАЇНЦІВ: ПАМ’ЯТАТИ, НЕ МОЖНА ЗАБУТИ… (частина 7)
👉ДІТИ З АУШВІЦА
Про більшість маленьких жертв Аушвіца ми не знаємо нічого, крім імен, номерів, рідше — дати та місця народження. Їхні фото збереглися дивом, витягнуті в’язнями із палаючої купи документів.
Малюки гинули від голоду і холоду. Але найбільше загрожувала газова камера або ін’єкція фенолу.
«Доглядач вийшов надвір і покликав дітей. «Роздягайтеся, хлопці, догола! — наказав доглядач, — а я зараз вернуся!».
...Довга, гостра, як жало гадини, голка плавно пройшла крізь тіло, шукаючи серця. Вправна рука німецького лікаря натиснула толок. Тіло хлопця дрогнуло, як під струмом, на червоні уста вибіг крик і сконав. Доглядач попхав хлопця у кут кімнати і пустив. М’яко стукнуло об землю тіло. «Слідуючий!» — сухо сказав лікар», — згадував в’язень Данило Чайковський.
👉Аушвіц — цей символ «расової політики» і Голокосту створений у травні 1940 року поруч з м. Освенцимом у Польщі. Аушвіц став епіцентром знищення євреїв з країн окупованої Європи за допомогою гербіциду (синильної кислоти), який отримав назву «Циклон-Б».
Одночасно це був концтабір для політичних в’язнів. Їх убивали голодом, холодом, непосильною працею, хворобами. Так загинули щонайменше 1,1 млн осіб.
Тут існувало кілька підпільних мереж взаємодопомоги та спротиву. Не були винятком і українці, які сформували власну мережу.
Аушвіц припинив існування у січні 1945 року, коли 60 тис. в’язнів вивели у «марш смерті» до концтаборів Маутхаузен в Австрії та Берген-Бельзен у Німеччині, частину документації і споруд знищили. Ще 7,5 тис. залишених в’язнів звільнила Червона армія 27 січня 1945 року. Нині тут діє музей.
👉ЛАРИСА КОНАШЕВИЧ (СИМОНОВА)
У повоєнній Макіївці у черзі за хлібом Ольга побачила надзвичайно схожу на себе дівчинку віку загубленої доні. Це справді була вона. Так дівчинка Лариса врешті знайшла рідну маму. Тільки батьком вона називала чоловіка на ім’я Роман Продиус — йому дівчина завдячувала життям.
...У 1942 році, розтягаючи обійми тітки і племінниці, 5-річній дівчинці вирвали руки з суглобів. Від больового шоку дитина знепритомніла. Її кинули до купи мертвих.
«Отямилася я вже в бараці Аушвіца на третьому ярусі, з прив’язаними лангетами [фіксаторами] на руках, у блоці чоловічого табору. Мене переховували, годували, слідкували за здоров’ям колишні військовополонені: Продиус Роман та дядьки Гриша і Яша. Потім я опинилася на блоці Б-ІІ».
Ларису врятували в’язні, що прибули за «вантажем» для крематорію. На візок складали тіла, аж тут дівчинка застогнала. Рішення прийняли одразу: дитину поклали зверху, дорогою заховали серед мотлоху, а ввечері перенесли до себе. Знайшовся лікар, німець за походженням, який вправив руки і зламані ребра.
Наприкінці війни Ларису і ще майже 7 тис. в’язнів покинули в бараці. «...Не раз відчувала холодне тіло і трупний запах. Мене навчили не кричати. Пацюки, жирні й нахабні, господарювали на балках, виїдали у померлих губи, носи, щоки...».
Роман Продиус вижив і удочерив Ларису. Вони спершу жили у його рідній Тептіївці під Києвом, згодом переїхали на Донбас. Рятівник Роман і рідна мама Ольга, на той час вдова, побралися.
👉ВОЛОДИМИР МАРКОВСЬКИЙ
Діти-роми були під подвійним ударом: їм загрожувала смерть і як «непрацездатним», і як «расово неповноцінним». Українських ромів розстрілювали на місці, лише декому «щастило» потрапити в ув’язнення. Серед таких виявився 6-річний Володимир Марковський.
Марковські кочували і переховувалися в лісах, поки усю сім’ю не ув’язнили у Новограді-Волинському. В’язні-чоловіки тягали каміння, жінки прали. У фіналі всіх чекав розстріл.
Володю із сім’єю врятував випадок: німкеня-наглядачка Ельза попросила бабцю Володі поворожити. Щасливе пророцтво так сподобалося жінці, що вона попередила родину про розстріл наступного дня.
Марковські вирішили тікати, і їм це вдалося. У лісі приєдналися до радянських партизанів. Так уся родина пережила війну.
Вівторок, 26 Жовтня 2021 15:31 | Переглядів: 146
