Кам'янсько-Дніпровська міська рада
Василівського району Запорізької області

КУЛЬТУРНИЙ БЛОК. ЧАСТИНА 30. ВОДОХРЕЩА. ІСТОРІЯ, ТРАДИЦІЇ, ПРИКМЕТИ

Водохреща, Хрещення чи Йордан є народно-релігійним святом різдвяно-новорічного циклу та завершує Святки - 12 днів Коляди між Різдвом та Водохрещем. Із цим святом пов'язують хрещення Христа. Коли Ісус Христос досяг 30-річного віку, він прийняв хрещення від Івана Хрестителя в річці Йордані.

Напередодні свята українці традиційно зустрічають другий Святвечір. Віряни тримають піст та нічого не їдять. Сідати за вечерю, як і перед Різдвом, можна лише після появи першої зірки на небосхилі. До столу подають пісні страви - рибу, вареники з капустою, кутю, узвар тощо.

Вода на Хрещення вважається цілющою, вона символізує початок життя та очищення. Віряни зберігають вдома саме йорданську воду, адже вірять, що вона є цілющою впродовж усього року. Йорданську воду зберігають за образами та бережуть на випадок хвороби. Вражає той факт, що вода, освячена на свято Йордана, зберігається не псуючись та не засмерджується впродовж року. Віряни певні, що справа у святості, а скептики кажуть, що виною всьому срібло з хрестів, котрі занурюють у воду. Набрати свяченої води можна у церкві. Також освячуються водойми - річки та озера.

Зранку, на Водохреще, у церквах відбуваються святкові богослужіння. Після них народ іде до водойми, несучи дерев’яного хреста та хоругви поперед процесії. Підійшовши до ополонки, весь натовп зупиняється та стає навколо неї. Священник занурює хрест в ополонку під спів церковного хору. Коли воду освячено, віряни набирають з ополонки воду у заздалегідь припасений посуд. Згідно з релігійними переконаннями, така вода очищує від гріхів та заряджає здоров’ям на увесь наступний рік.

Оскільки в Україні тісно переплелися язичницькі й православні вірування та традиції, то століттями в наших пращурів сформувалося багато цікавих традицій та прикмет, пов’язаних з Водохрещем.

Зазвичай, після водосвяття, всі люди поверталися до своїх хат. Поки мати або старша дочка подавали на стіл обідати, батько брав з-за образу Божої Матері пучок сухих васильків, мочив їх у свяченій воді і кропив все в хаті та в господарстві; потім брав ще крейду і писав хрести на образах, сволоці та дверях. Після цього батько сідав за стіл, а за ним і вся родина. Перед їжею всі пили свячену воду, оскільки вважалося, що свячена на Водохреще вода має вживатися натще, адже саме за цієї умови вона має найбільшу силу.

Якщо перед обідом на Водохреща господиня місила тісто на пироги, то, витягнувши руку з тіста, не обтирала її, а йшла в сад і обв'язувала яблуневе дерево соломою, примовляючи: «Щоби на той рік родили яблука такі добрі і м'які, як тісто».
На Водохреще, по обіді, молоді дівчата бігали до річки вмиватися в «йорданській воді» - «щоб були рожеві лиця». На Гуцульщині хлопці водили своїх дівчат до ополонки — «щоб сі умила та красна була». На Півдні України дівчата, набравши з освяченої ополонки води, наливали у велику миску, на дно клали пучок калини або намисто і вмивалися, привертаючи до себе красу. У ніч на Водохреща серед дівчат було заведено ворожити на нареченого. І хоч цей ритуал засуджувався церквою, він досі є популярним і вважається найбільш достовірним за рік.

Молоді парубки мали такий звичай: по обіді на Водохреща сходилися на льоду хлопці з двох сусідніх сіл або двох «кутків» того самого села і билися навкулачки - хто кого переможе! Переможці забирали собі «орден» - хрест, вирубаний на льоду.
В місцевостях понад Дніпром було колись чимало вірувань та прикмет, пов'язаних з «Йорданню». Так, коли процесія йшла на річку, то «знаючі» люди придивлялися: якщо перед хоругвами пролетять горобці - нещасливий рік для дітей, граки - для молодих людей, а як пролетять гуси, то старі люди цього року будуть дуже хворіти, а то й боронь Боже - вмиратимуть.
Якщо на Водохреща дерева вкриті білою намороззю, то навесні у відповідний день тижня - в п'ятницю, четвер і т. д. - треба сіяти ярову пшеницю: «вродить, як гай!»

Якщо на Водохреща день ясний, сонячний, то хліби в цьому році вродять чисті, а якщо понурий, небо вкрите хмарами - у хлібі буде багато «сажки».

Наші пращури вірили, що в той момент, як священник занурював хрест у воду, всі чорти та всяка нечиста сила вистрибувала з річки і залишалася на землі до того часу, аж поки якась із жінок не прийде на річку прати білизну. Коли брудна білизна опуститься у воду, то разом з нею впірнають у воду і всі чорти, що мерзли на землі. А тому побожні бабусі колись не дозволяли своїм невісткам прати білизну протягом цілого тижня після Водохреща - «щоб більше вигибло нечистої сили від водосвятських морозів».

Наступного після Водохреща дня люди справляли «посвятки» - тобто після завершення різдвяно-новорічних свят переходили до звичайного трудового ритму. Остаточно роздавались тваринам ритуальні продукти з покуті й планувалась робота по господарству, в хаті та на подвір’ї.

Матеріал підготовлено відділом культури та туризму виконавчого комітету Кам’янсько-Дніпровської міської ради