Новини
ЯК І КОЛИ ОБГОВОРЮВАТИ УСИНОВЛЕННЯ З ДИТИНОЮ
💡Дитяча цікавість до власної історії усиновлення є нормальною частиною дорослішання. Відкрите та інформативне обговорення має вирішальне значення для розвитку та самосвідомлення у вашої дитини.
👶🏻Від народження до двох років
Перші роки життя стосуються розвитку позитивних почуттів, які пов’язаних зі словом усиновлення. Зробіть це нормальним словом із самого початку. Ваша дитина повинна почути слово «усиновлення» ще до того, як вона зрозуміє, що воно означає. Адже ми не хочемо, щоб вони пам’ятали: «день, коли їм сказали, що їх усиновили». Батьки не чекають поки діти зрозуміють слова: «Я люблю тебе», щоб почати говорити їм ці слова і те саме стосується історії усиновлення їхньої дитини і самого слова «усиновлення».
Почніть тренуватися, як ви будете говорити про їхнє усиновлення та історію. Про те, як ви стали сім’єю, щоб коли вони підростуть та почнуть говорити з вами про це то відчували, як ви розказуєте та відчуваєте гордість за вашу спільну історію.
Коли виникають ці запитання (а вони будуть), якщо вам незручно або ви ухиляєтесь від відповіді на них, ви надсилаєте дітям повідомлення, що тема усиновлення є табу та не бажаною темою для розмови. Але ж правда ми не хочемо, щоб діти неправильно тлумачили наш дискомфорт і потім розмірковували про те, чи є щось з ними не так або щось погане в усиновленні.
Як ми знаємо, діти люблять слухати історії про себе, а зокрема історію про те, як ви стали сім’єю. Створіть персоналізований збірник оповідань, казок використовуючи зображення з вашого досвіду, фото і розмістіть збірник оповідань на полиці поруч із іншими книгами, щоб ваша дитина могла легко повідомити вам, коли вона захоче почути її історію вибравши зі своєї колекції.
👧🏻Від двох до чотирьох років
Подумайте, як би ви відповіли на запитання: «Я виріс у твоєму животі?» Діти повинні розуміти, що вони з'явилися на світ так само, як і всі інші (інакше у дітей може виникнути страх бути наприклад інопланетянами). Однак існують різні способи створення сімей і про це важливо говорити.
Важливо сказати, що ви любите свою дитину так само, як якщо б вона виросла у вас у животі. Протягом дошкільного віку мета полягає в тому, щоб побудувати основу позитивної самооцінки, яка стосується усиновлення.
Маленьким дітям потрібна конкретна інформація, і якщо вони не бачать і не торкаються її, вона може бути нереальною для них. Ви завжди можете сказати дитині, що її рідна мати прийняла це рішення з любові, але зрештою вона буде дивуватися: «Якщо вона мене так любить, чому вона не хоче мене знати?». І тут важлива делікатність, якщо ми не знаємо то можемо коротко пояснити ситуацію і сказати, що нажаль є інформація про яку ми не знаємо або ж якщо ви відчуваєте потребу то звернутися до психолога, який допоможе сформувати разом з вами відповідь враховуючи вік вашої дитини.
Пам’ятайте, що важливо бути гордими коли розповідаєте про вашу спільну історію та щирим коли мова іде про їхніх батьків. Вони знають, що походять від іншої людини і якщо вважають, що їхні батьки погані люди, вони будуть дивуватися, що «поганого» вони могли успадкувати або ж автоматично думати, що вони погані теж.
🧒🏼Діти від 5 до 9 років
Ваша дитина може почати задавати запитання на які ви не знаєте, як відповісти. Наскільки б ви не підготувалися, у вашої дитини неминуче виникне питання, про яке ви ніколи не думали. Крім того діти, як правило, мають бездоганне «відчуття часу» і вони ймовірно зададуть вам це запитання, коли ви будете біля каси розраховуватися за продукти або інший не самий підходящий момент.
Якщо ви не впевнені, як відповісти на їхнє запитання, можна просто сказати: «Макс, це таке гарне запитання, дайте мені подумати над ним, щоб я міг дати тобі правильну відповідь», а потім дайте собі час подумати або ж зверніться за допомогою до спеціаліста. Спеціаліст може допомогти вам сформулювати вашу відповідь так, щоб вона була чесною та відповідала віку. Однак дуже важливо, щоб ви повернулися разом із дитиною протягом наступних кількох днів до розмови, щоб відповісти на її запитання. Інакше ви ризикуєте зробити у дитини висновок, що вам незручно говорити про їхнє усиновлення і що це тема табу.
Будьте готові відповісти на питання «Чому моя рідна мати та батько не змогли мене виховувати?»
Поговоріть про обставини, пов’язані з рішенням їхньої рідної матері/батька.
Не зловживайте прикладом фінансових проблем у батьків. У більшості сімей у певний момент можуть виникати фінансові проблеми. Тому коли ви говорите про те, що наприклад не можете собі дозволити щось купити, ви можете закладати думку та хвилювання у дитини про те, що її всиновлять в іншу сім’ю бо у вашій родині виникли фінансові труднощі. Можна говорити про відсутність фінансової стабільності як фактор, але також зосередитися на інших обставинах, які призвели до того, що їхня рідна мати/батько не змогли піклуватися про них.
«А що, якщо вона вирішить, що зараз готова піклуватися про мене?»
Поясніть їм, що нажаль не всі дорослі можуть виховувати своїх дітей, трапляється так що людина може захворіти або ж виникають обставини та складнощі за яких дорослий не може справитися і наприклад починає вживати психоактивні речовини. Алкольна та наркотична залежність це теж хвороба, як і будь яка інша. Важливо не давати оцінки батькам, а пояснити фактами. Також є ситуації, де над дітьми зчинялося насилля і ми можемо говорити, що твоє знаходження в родині становило загрозу для твого життя, тому служби прийняли рішення забрати тебе, щоб тобі нічого не загрожувало. Те що робили дорослі - неправильно і вони мають нести відповідальність за свої вчинки. Запевніть їх, що батьки не можуть передумати і «повернути їх. Якщо відчуваєте, що вам в цих моментах потрібна підтримка, звертайтеся до спеціаліста.
На цьому етапі вони також починають усвідомлювати втрату і розуміють, що вони біологічно не пов’язані з вами. Деяких дітей це може засмутити. Дозвольте їм проживати ці почуття, це не є відображенням відсутності у них любові до вас чи таємного бажання жити зі своїми рідними батьками. Вони сумують через те, що вони біологічно не пов’язані з вами, і це нормально. Дозвольте вашому дому та серцю стати місцем, де вони почуватимуться в безпеці, маючи цілу низку почуттів щодо свого усиновлення протягом багатьох років. Зміцніть той факт, що ви не можете любити їх більше, ніж любите зараз. Навіть якщо вони б народилися від вас з чоловіком, любов була б та сама.
👩🏻Десять і вище
Оскільки здатність дітей розуміти обставини у яких вони знаходяться, зростає, їм знадобиться більше деталей щодо їх усиновлення. Приховування інформації загрожуватиме вашій здатності будувати довірливі стосунки протягом цих років становлення. Знову ж таки, якщо ви зіткнулися з питанням, на яке не знаєте, як відповісти, можна зателефонувати спеціалісту щоб отримати пораду, перш ніж занурюватися в розмову і це нормально мати підтримку та допомогу в таких випадках .
Дайте дитині зрозуміти, що їй вона може ділитися з іншими людьми лише інформацією, яка їй зручна і яку вона сама хоче озвучити. Не потрібно ділитися делікатними та особистими деталями з однокласниками, якщо це викликає у неї дискомфорт. Заохочуйте дитину думати про те, чим би вона хотіла поділитися з іншими. Якщо ваша дитина не бажає ділитися конфіденційною інформацією, допоможіть їй створити версію своєї історії з рівнем деталізації, який вважає разом за потрібне. Не забудьте пояснити, що розповідати людям «захищену» версію створеної з вами історії усиновлення не є нечесним по відношенню до інших, існує різниця між таємницею та конфіденційністю. Це їхня особиста історія і діти мають право розкриватися або ж ні, скільки і коли вони самі цього забажають.
Деякі діти дуже пишаються тим, що діляться історією свого усиновлення, пишуть докладні роботи чи виступають з презентаціями. Однак ваша дитина має сміливо сказати: «Я не знаю про це» або «Я не хочу відповідати на дане запитання», коли її щось питають. Їм не обов’язково бути «Послами з питань усиновлення», якщо вони не мають на це особистої мотивації.
Зрештою, важливо показати дітям, що вам подобається говорити про те, як ви стали сім’єю, щоб вони пишалися своєю історією усиновлення та відчували впевненість, що виховуються в сім’ї в якій їм призначено було бути. Залежно від індивідуальних особливостей вашої дитини, це може означати створення ситуацій, які спонукають її допитливість, щоб вона почала задавати запитання, а в підлітковому віці багато нових питань з’являється .
Протягом усього свого дитинства ваша дитина буде сприймати ваші підказки, коли вона формуватиме свої почуття щодо навколишнього світу, зокрема, як вона буде ставитися до свого усиновлення. Їхні основні переконання щодо усиновлення будуть отримані з їхнього розуміння того, як ви ставитеся до історії про те, як ви стали сім’єю.
Cтаття написана: Дженніфер Блісс, Psy.D., LCSW, є ліцензованим терапевтом і фахівцем із підтримки усиновлення. Перекладена та адаптована психологом Турченко Тетяною.
Четвер, 04 Січня 2024 16:05 | Переглядів: 425
