Кам'янсько-Дніпровська міська рада
Василівського району Запорізької області

ЯК КОРЕКТНО ГОВОРИТИ ПРО ЛЮДЕЙ ІЗ ДОСВІДОМ ПОЛОНУ

Слова, які ми обираємо, можуть підтримати гідність людини або звести її лише до одного важкого епізоду.

Коли говоримо про захисників і захисниць, звільнених із полону, важливо пам’ятати: це їхній досвід, а не ідентичність. Замість ярлика «полонений», який закріплює статус жертви, обираймо формулювання, що допомагають бачити досвід людини коректно та з повагою.

 

Коректна мова підтримує людину та її теперішнє життя.

Дізнатися більше про безпечну й гідну взаємодію зі звільненими з полону можна в інфобоксі на платформі «Ти як?». Він створений для рідних, побратимів і посестер, знайомих, колег, медіа, державних службовців, менеджерів рівня громад і всіх, хто прагне будувати культуру поваги та безпеки.

 

В інфобоксі зібрано корисні ресурси:

1. Довідник «Життя та служба після полону» – покрокові рекомендації щодо медичного відновлення, соціальної адаптації та реінтеграції в громаду.

2. Освітній серіал «Не нашкодь: підтримка після звільнення з полону» на платформі Дія.Освіта. Він пояснює, як уникати стигматизації, долати міфи та допомагати близьким відновити відчуття безпеки.

Серіал – це практичний гід, який допоможе бути поруч, не завдаючи нового болю. У 10 епізодах пояснюється, що відчуває людина в полоні та після повернення додому, як дбайливо підтримати звільнених та їхні родини. Зокрема, у першій серії ви можете дізнатися, чому:

 

Полон не є одиничною травмою. Це тривалий стан примусового позбавлення контролю над власним життям. Такий досвід поєднує вплив екстремального стресу та соціальної ізоляції, що безпосередньо впливає на тіло, поведінку і світогляд людини.

Людина намагається дистанціюватися від теми полону. Це природна реакція на дискомфорт, коли все життя особистості зводять лише до одного статусу: «перебував у полоні». З часом надмірна увага до пережитого досвіду починає дратувати, а страх перед постійним жалем змушує людину закриватися та уникати розмов про свій стан.

Пам’ять травматичного досвіду зберігається фрагментовано. Травматичні спогади часто існують у вигляді окремих образів, звуків чи тілесних відчуттів. Коли суспільство очікує від людини певної «правильної» чи стандартної поведінки, це може спровокувати повторне відчуття безсилля та знову травмувати.

Важливо визнавати досвід без тиску. Дбайлива підтримка – це насамперед тиша та право людини самостійно вирішувати, чим і коли ділитися. Безпечна атмосфера, де немає очікувань чи осуду, стає надійним фундаментом для відновлення. У такій взаємодії допомога пропонується як партнерство, де повага до рішень особистості є головним пріоритетом.

 

3. «Енциклопедія складних запитань» – короткі ролики-експлейнери «питання – відповідь» про те, як підтримати та не нашкодити людині, яка пережила травматичний досвід.

 

Плекаємо разом культуру взаємодії, у якій повага є основою кожного слова.

 

Більше про сучасну етику взаємодії з різними людьми – у «Довіднику безбар’єрності».

 

Джерело